«Людина керує автомобілем так, як вона живе» – тренер автошколи Мирон Бандрівський

Безымянный3Автомобілі вже давно стали невід’ємним елементом міського простору. Та якщо раніше водії були основними учасниками дорожнього руху, то тепер їм усе частіше доводиться ділити проїжджу частину з велосипедистами та навіть пішоходами. Про те, як уникнути аварій у такому тісному співіснуванні та про культуру поведінки на дорозі розмовляємо з Мироном Бандрівським, заступником директора філії «Львівський державний обласний навчально-курсовий комбінат» українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс», тренером з водіння.

Мироне Івановичу, чому щороку на дорогах Львова трапляється стільки ДТП?

При всій нашій бідності, кількість автомобілів щороку збільшується, зростає щільність потоків і, відповідно, ризик потрапити в якусь неприємну ситуацію щороку також більший. Не тому, що є гірші чи кращі водії, завжди були гірші й кращі. Справа в тому, що автомобілів більше, і вони більш швидкісні.

Швидко їздити приємно. Це свого роду залежність. Коли швидко їздиш, отримуєш від цього задоволення. Але потрібно зважати на різні нюанси, зокрема погодні умови. Буває  дощ, сніг, може бути рівна дорога, а може бути погана. Розумна людина повинна їздити  в межах правил і враховувати реальну ситуацію на дорозі. Зрештою, все залежить від того, в якому стані водій. Якщо ви пропрацювали 20 годин і сіли за кермо автомобіля, значить ви втомлені та будете щось пропускати. І хочеться швидше додому, але розуму повинно вистачити на те, щоб їхати повільніше, бо через втому ви можете пропустити якусь важливу інформацію. Таким людям можна порадити тільки одне: зупинити автомобіль і відпочити. Іншої поради нема. Втомленим, так само як і хворим, їздити не можна. Це небезпечно.

Як уникнути небезпеки при такій великій кількості учасників дорожнього руху – автомобілів, велосипедистів, пішоходів?

Перш за все, треба знати про ті небезпеки, які є, та не порушувати правил. Це заповідь: я їжджу правильно і вимагаю, щоб й інші так робили. Правила дорожнього руху – це закон, який написаний кров’ю багатьох людей, які загинули внаслідок аварій. Це фактично є ті вимоги, які дозволяють безпечно рухатися. Якщо  їх не порушувати – значить , у тебе менше шансів стати учасником ДТП. Англійці говорять, що два поганих водії їздять без аварій доти, поки не зустрінуться на дорозі.

Також потрібно подбати про безпеку для пішоходів і велосипедистів, бо вони менш захищені, ніж водії в салоні автомобіля. Велосипедистів багато, і в щільних потоках вони часто наражаються на небезпеку. Хтось, наприклад, їде по трамвайних коліях – тут до біди недалеко. Велосипедисти повинні розуміти, що дорога – це небезпечне місце, і бути обережними. Водії ж повинні мати  терпіння, і якщо велосипедист чи пішохід нерозумний та порушує правила – треба розуміти, що він незахищений і не можна його вбивати чи поранити. Такого права не має ніхто.

Яке ставлення до водіння автомобіля ви прививаєте під час навчання в автошколі?

Ми наголошуємо, що керування – це не розвага, хоча дехто й отримує від цього задоволення. До цієї справи треба ставитися як до відповідальної роботи, яку потрібно виконати так, щоб сам був цілий-здоровий і нікого не травмував. Це дуже велика відповідальність.

Людина керує автомобілем так, як вона живе. Тобто якщо вона в повсякденному житті не порушує законів, чесна, то вона і не порушуватиме правил дорожнього руху. Якщо ж водій – злочинець і звик порушувати норми і закони в іншій сфері життя, то він і на дорозі їх порушить. Необхідно виховувати суспільство, щоб воно було законослухняним. І тоді буде менше аварій.

Як можна навчити учасників дорожнього руху дотримуватися правил?

Потрібно розвивати культуру водіння в суспільстві, велокультуру. Люди поки що не розуміють багатьох важливих речей, не бачать небезпеки для дітей і дорослих. Ці питання треба постійно піднімати й обговорювати, щоб люди задумувалися, як себе поводити, як їздити, як переходити дорогу.

Потрібно переконати всіх, що не можна ризикувати там, де це абсолютно непотрібно. Важливо вчити дітей культурі поведінки на дорогах, проводити тренінги. Це і в школах повинно бути, і батьки мають це розуміти. Буває, якась мама бачить, який жах коїться на дорозі, але заплющує на це очі, двох дітей у дві руки – і бігом між машинами. Ця дитина нічого хорошого не навчиться.

Кожен автомобіль має гальмівний шлях, і він не може раптово зупинитися. Знаючи закони фізики, ми повинні передбачити, що по інерції він буде ще сунутися, і чим більша швидкість, тим довшим буде гальмівний шлях. Опинитися на шляху в автомобіля – це ризик для свого здоров’я. Найбільш дивним є те, що життя людей у їхніх руках, а вони порушують елементарні правила дорожнього руху і ставлять його під загрозу, своїми руками копають собі яму.

Багато українців загинуло в АТО. Це страшна трагедія, але важливо розуміти, що така сама кількість людей гине в ДТП. В Україні були такі періоди, коли автомобілі в мирний час вбивали більше осіб, ніж тепер війна.  Люди повинні усвідомити масштаб цієї катастрофи. Адже в аваріях також гинуть молоді, як правило, цілком працездатні люди, кваліфіковані і здорові, які можуть приносити суспільству користь.

Ми мусимо змінити це, починаючи зі себе. Кожен з нас, перебуваючи на дорозі, відповідальний за ситуацію навколо.

розмовляла Галина Копровська